Саме спорт може бути одним з елементів, який допоможе ветеранам швидше адаптуватися до цивільного життя після війни. Навіть якщо ці ветерани з пораненнями чи ампутаціями. Адже для таких випадків є адаптивні види спорту. Вони розраховані під кожну конкретну групу людей, в залежності від їхніх можливостей. Змагання в таких видах спорту відбувається з людьми, в яких аналогічні чи схожі травми. 24 Канал продовжує активно підтримувати тему спортивних амбасадорів.

До теми Знаходять підтримку та сенс життя: як ветерани шукають себе в спорті після важких травм

Цього разу ми поспілкувалися із ветераном Василем Здирко, який у 2014–2016 роках боронив Україну від російської навали. Ще у 2015 році він отримав жахливі поранення. В його тілі було понад 50 осколків, які пошкодили підключичну артерію.

Зараз він вирішив стати спортивним амбасадором – ветераном, який заохочуватиме інших ветеранів займатися адаптивними видами спорту. Це може допомогти як у їхній реабілітації, так і пришвидшити процес адаптації до цивільного життя після війни.

Ми розпитали спортивного амбасадора про відновлення від травми після поранення завдяки спорту, про свою адаптацію до мирного життя після війни та з якими труднощами доводиться зіштовхуватися іншим ветеранам, чому вирішив стати спортивним амбасадором. А також про проблеми, які є в невеликих містах із доступом для ветеранів з травмами до занять спортом.


Василь Здирко вирішив стати спортивним амбасадором / фото Зоряни Гасій

Служив у батальйоні "Карпатська Січ" у 2014–2016 роках. Після поранення вернувся на службу, де ще рік послужив. Але стан здоров'я до кінця не відновився і бачив, що я є баластом – не міг уже виконувати покладені обов'язки.

У мене було поранення у підключичну артерію, де є пучок нервів, які мені там скрутили, зшили. Але рука не функціонувала.

З поверненням до цивільного життя почав займатися реабілітацією через спорт, щоб фізично відновитися. Він реально допоміг на якийсь відсоток покращити свою фізичну властивість.

Шукав можливості та спільноту з ветеранів, де тобі буде комфортно з ними спілкуватися – одне бачення, один напрямок руку. І почали створювати ветеранські рухи, а саме спортивні, бо воно дієве.

Бо коли ти пішов з товаришами на пробіжку чи на інший спорт, у ветеранському середовищі, то воно тобі допомагає відновлюватись, і навіть в голові все "по поличках" все розкладає.

Ми з побратимом почали бігати. І під час бігу у нас постійно виникають якісь проєкти, ідеї нові. Для мене біг – це ідеальна атмосфера і варіант, щоб себе адаптовувати, реабілітувати та підтримувати в фізичній формі.

Також створювали ветеранські спільноти, щоб робити якісь зрушення в місті по різних напрямках, які будуть допомагати ветеранам.

В одному містечку я очолюю рекрутинговий центр добровольців. Ми займалися тренуванням хлопців.

І багато моїх друзів-побратимів повертаються з втраченими кінцівками. І коли вони вже пройшли МСЕК, ВЛК і повертаються в цивільне життя, то реально бачиш, з чим вони зіштовхуються, які є проблеми. Тому взявся за ініціативу, в себе в громаді створити ту ветеранську спортивну спільноту, в якій ми будемо рухатися в одному напрямку, і один одного підтримувати. Бо всі знають, що ветерану легше з ветераном спілкуватися, навіть чи по бізнесу, чи по будь-якій справі. Тобі простіше з таким, як ти, будь-які речі робити.

Розумію, що багато товаришів повертаються з війни в цивільне життя, з ампутаціями, знаю з власного досвіду, що реабілітація через спорт – це дуже дієвий варіант для адаптації в цивільне життя. Тобто незалежно від того, якою є важкість поранення, інвалідність, є різні адаптивні види спорту, якими можна максимально комфортно займатися, щоб було зручно.


Ветерани з травмами чи ампутаціями можуть займатися адаптивними видами спорту / фото "Повернись живим"

Завдання спортамбасадорів – створити спортивну ветеранську спільноту в себе на місцях, в громадах, бо розуміємо, що в кожній громаді є велика кількість військовослужбовців. І створити максимально комфортні умови, що коли вони будуть вже в цивільному житті, запропонувати – є такі варіанти, є такі види спорту. І поетапно розповісти, зі свого власного досвіду показати та залучати їх до різних спортивних заходів.

Зараз багато ветеранів ще перебувають на лікуванні. І багато в кого є больові синдроми, багато ще не знають чи повернуться ще на службу, бо є й такі варіанти. Але ми розповідаємо, що саме спорт може дати. Бо більшість, напевно, не знає, що можна, до прикладу, стріляти з лука, не використовуючи руки, коли в тебе ампутація рук. І ми розповідаємо про ті варіанти спортивних занять, які практично кожному підійдуть.

Хлопці були в захваті. Багато ставили питання, які саме є варіанти. Але найважливіше, щоб це мало продовження. Коли ветеран прийде до себе додому, коли буде звільнений зі служби, щоб він і далі мав можливість продовжувати займатися спортом. Тому, відповідно, треба буде в цих громадах десь на державному рівні пропагувати та розказувати про важливість цієї реабілітації.

Я знаю, що відбувається після повернення в цивільне життя з нашими захисниками. Тобто цей етап, коли він лікується, проходить ВЛК та МСЕК. Багато є таких речей, які можна було б спростити.

А коли він вже повертається в цивільне життя… Я знаю, бо до повномасштабної війни, не було якогось дбайливого ставлення, наприклад, різних соціальних служб, які б подзвонили, спитали, чи ти не спився, чи не став наркоманом, що з тобою, як у тебе справи. Тобто, раз у рік подзвонять, якусь допомогу, санаторно-курортне лікування надавали, хоча це тобі навіть і не потрібно було. Бо ті умови, які тебе там оточують, не завжди бійцю допомагають у реабілітації – ти не маєш що робити, не маєш чим зайнятися.

Було б дуже круто, якби можливості займатися спортом були в реабілітаційних центрах. Бо коли я був у реабілітаційному центрі у 2016 році, ті речі, які мене оточували, відновленню точно не допомагали – до обіду процедури зробив і потім гуляй. Не всі знаходять мотивацію до спорту, якщо про це не розповісти.


В Україні є проблеми з реабілітацією ветеранів / фото "Повернись живим"

Зіштовхнулися з такою проблемою в місті, що в нас ні одного спортзалу немає, щоб був безбар'єрний доступ для людей з інвалідністю. Всі спортзали або в підвалі, або на другому чи третьому поверсі.

Я знаю низку потреб ветеранів, які можуть займатися спортом. І вже проговорюємо з головою територіальної громади, і з депутатами, щоб створювати ці умови. І це вже потрібно робити, а не після закінченню війни. Негайно. Адже багато людей вже з ампутацією є.

Нам казали, що йдуть на зустріч, будуть проговорюватися проблемні питання. Буде створено поле для стрільби з лука, спортзал накритий, новозбудований. Але це все довготривалі проєкти. Тобто, щоб спортзал зробити, це треба два роки, щоб на сесії міської ради затвердили, виділили кошти. А потрібно зараз виходити з того, що вже є на місцях, що потрібно вже хлопцям займатися негайно.

Говорили з місцевими підприємцями, які мають спортзали, тенісні корти, боксерський клуб. Вони також готові йти на зустріч, думати, як це робити, звідки гроші залучати, щоб зробити доступ до заняття спортом для ветеранів.