Іштван Секеч – український радянський футболіст угорського походження народився 3 грудня 1939 у Берегове, що на Закарпатті. Виступав на позиції нападника. Його батько Йожеф і троє братів (Йосип, Андрій, Василь) грали у футбол на різному рівні, але найбільших успіхів досяг Іштван Секеч.
Читайте також: Помер коментатор Сергій Дерепа: його колега Сергій Савелій пригадав понад 40 років дружби
Закінчивши середню школу, грав в ужгородському "Спартаку", потім у дублі київського "Динамо". Двічі виступав у складі головної команди. У 1960–1962 роках грав за тернопільський "Авангард", згодом виступав за армійські команди: СКА (Львів), ЦСКА (Москва) і СКА (Одеса). Упродовж 1967–1972 роках був одним з ключових гравців одеського "Чорноморця". За цей клуб Секеч зіграв 161 матчів і забив 29 голів (з них 147 матчів та 26 м'ячів у чемпіонаті).
11 жовтня 1964 року захищав кольори збірної УРСР проти молодіжної команди Німецької Демократичної Республіки. Матч на Центральному стадіоні Києва завершився перемогою господарів – 2:0 (відзначилися Варга і Лобановський).
У 1973 році розпочав тренерську кар’єру. Своє перше звання – заслужений тренер Таджикистану – отримав 1977 року за 5 місце "Паміра" (Душанбе) у першій лізі, що стало найвищим досягненням клубу в історії. 1979 року вивів львівські "Карпати" до вищої ліги, за що удостоївся звання заслуженого тренера України. Під його керівництвом "Карпати" у 1979 році дійшли до півфіналу Кубка СРСР. 1983 року отримав значок "заслужений тренер Узбекистану" за 6 місце "Пахтакора" (Ташкент) у вищій лізі СРСР.
Іштван Секеч був тренером "Пахтакора", який посідав 6-е місце у чемпіонаті СРСР
Останнім клубом Іштвана Секеча був вірменський "Міка". Згодом ще був тренером-консультантом у клубі "ЦСКА-Памір" з Душанбе.