Для новачків біатлону слід зазначити, що біатлоністи змагаються за великий Кришталевий глобус (ВКГ), який отримує найкращий біатлоніст та біатлоністка сезону.

Ще чотири нагороди, малі Кришталеві глобуси (МКГ), отримують у заліку таких дисциплін: спринт, індивідуальна гонка, гонка-переслідування, мас-старт.

Для збірних команд ведеться Кубок націй, до якого зараховуються здобуті очки кожного біатлоніста.

До теми Кубок світу з біатлону: Україна програла боротьбу Росії, Бьо і Вірер стали переможцями сезону

Великий Кришталевий глобус:

Йоганнес Бьо (Норвегія)

Доротея Вірер (Італія)

Малі Кришталеві глобуси

Чоловіки

Індивідуальна гонка – Мартен Фуркад (Франція)

Спринт – Мартен Фуркад (Франція)

Гонка-переслідування – Емільєн Жаклен (Франція)

Мас-старт – Йоганнес Бьо (Норвегія)

Жінки

Індивідуальна гонка – Ханна Еберг (Швеція)

Спринт – Деніз Геррманн (Німеччина)

Гонка-переслідування – Тіріль Екхофф (Норвегія)

Мас-старт – Доротея Вірер (Італія)

Залік Кубку націй

Чоловіки

1. Норвегія – 8192
2. Франція – 7885
3. Німеччина – 7211
…
7. Україна 5822

Жінки

1. Норвегія – 7865
2. Німеччина – 7202
3. Франція – 7058
…
6. Україна – 6471

Якщо попередній сезон був бенефісом Йоганнеса Бьо і не було ані натяку на інтригу, то цього разу все було навпаки.

Появі інтриги варто завдячувати самому Бьо, а правильніше – його новонародженому сину. За перших три етапи норвежець здобув 5 перемог і з цим поїхав додому через народження дитини.

Бьо пропустив два німецьких етапи в Оберхофі та Рупольдингу. Цим скористався француз Мартен Фуркад, який виграв усі гонки в Німеччині й очолив загальний залік.

Після свого повернення Бьо виграв 4 гонки. Це дозволило Йоганнесу максимально скоротити відставання від Фуркада.

До завершення сезону залишалися два етапи, на яких і було б розіграно ВКГ. За два етапи Йоганнес би легко обійшов Фуркада.

Але в ситуацію втрутився коронавірус. Етап у Норвегії скасували й Бьо опинився у скрутному становищі.

За дві гонки норвежцю потрібно було випередити Фуркада і для Бьо вкрай важливим було перемогти бодай в одній гонці.

На щастя для молодого норвежця, всі зірки склалися так, що він виграв ВКГ. У загальному заліку Бьо та Фуркада розділили всього 2 очки. В останній гонці Йоганнес фінішував на потрібній 4-й сходинці, змусивши похвилюватися фанатів.

Жіноча збірна України вела боротьбу за потрапляння у топ-5 Кубка націй. Чому це важливо? Що вища позиція збірної, то більше представників можуть виступити в індивідуальній гонці та спринті.

Зокрема, перші 5 збірних Кубка націй можуть виставити на ці гонки по 6 представників, команди, які посіли з 6 до 10 сходинки – 5 спортсменів. З 11-ї до 15-ї позиції – всього чотири.

Збірна України перед етапом у Фінляндії програвала Росії понад 100 очок. Математичні шанси відіграти відставання за 2 етапи були. Росія не вражала результатами в сезоні, а деякі українки в лютому-березні почали виходити на пік.

Але скасування етапу в Норвегії та двох естафет у Фінляндії остаточно поклало хрест на шансах України.

Втім, можна сказати, що Україна програла боротьбу Росії ще в Поклюці (Словенія) у змішаній естафеті.


Олена Підгрушна / Фото EPA

Українська команда, яка йшла в топ-10, була дискваліфікована і втратила 220 очок – 110 для чоловіків і стільки ж для жінок. У підсумку в Кубку націй українки програли росіянкам 108 очок. Хіба не прикро?

Олена Підгрушна, провівши відмінний останній етап, порушила правила безпеки на вогневому рубежі.

Українці потрібно було змінити місце для стрільби, оскільки словенська біатлоністка Леі Айнфальт переплутала килимок.

Підгрушна, змінюючи місце для стрільби, не одягнула гвинтівку, тому була дискваліфікована. Як наслідок, Україна втратила важливі очки, які могли допомогти нав’язати боротьбу наприкінці сезону.

Перед сезоном здавалося, що основна боротьба розгорнеться між італійками Доротеєю Вірер та Лізою Віттоцці. Однак Ліза провела провальний сезон, здобувши тільки одне індивідуальне срібло.

Та виклик Вірер несподівано кинула Тіріль Екхофф. Біатлоністки по черзі лідирували в загальному заліку. Тіріль виграла 7 особистих гонок, що на три більше, аніж у Вірер.

Як і в чоловіків, скасування останнього етапу вплинуло на боротьбу. Козирем Екхофф, яка провалила чемпіонат світу, було те, що останній етап відбувався у Норвегії. У рідних стінах норвежка мала б куди більше шансів.

Але вирішувати долю великого Кришталевого глобуса довелося у двох гонках у Фінляндії. Протягом останньої гонки сезону Вірер та Тіріль по черзі очолювали загальний залік.

Але на останній стрільбі Тіріль не закрила три мішені, що стало фатальним для неї. Хоч вона й фінішувала попереду Вірер, це не дозволило їй виграти ВКГ.


Тіріль Екхофф / Фото twitter.com/sportschau

Втім, Екхофф все одно може записати собі сезон в актив. Вона вперше виграла малий Кришталевий глобус. Окрім того, це хороший фундамент для боротьби наступного сезону.

Натомість Вірер стала першою з часів Магдалени Форсберг, хто зміг завоювати ВКГ двічі поспіль.

Також здивувала німкеня Деніз Геррманн, яка перемогла у заліку спринтерських гонок.

У другій половині сезону Деніз налагодила стрільбу. За умови, що Деніз не допускає багато помилок на стрільбі, вона спокійно може кинути виклик Вірер та Екхофф. У швидкості Геррманн рівних наразі нема.

Українські біатлоністи у цьому сезоні вибороли немало-небагато – три медалі. В Естерсунді Юлія Джима виграла срібло в індивідуальній гонці, жіноча команда стала бронзовими призерками чемпіонату світу, а чоловіки здобули історичне срібло у Нове-Мєсто.

Сезон для України міг стати історичним на чемпіонаті світу в Антхольці (Італія). Джима, будучи у топ-5 заліку індивідуальних гонок, реально претендувала на здобуття малого Кришталевого глобуса.

Тільки двоє представників України вигравали Кришталевий глобус – Олена Зубрилова та Сергій Семенов.

Суперниці Джими невдало виступили в Італії, однак українка цим не скористалася. Продемонструвавши жахливу стрільбу, Юлія фінішувала за межами топ-30 та знищила свої шанси.

До останнього не вірилося, що збірна України може залишитися без медалей чемпіонату світу. Сім попередніх світових першостей українки вигравали як мінімум одну нагороду.

На щастя, у жіночій естафеті українки таки вирвали омріяну бронзу. Таким чином, Україна восьмий поспіль чемпіонат світу здобуває бодай одну медаль.

За цим показником "синьо-жовтим" не поступаються тільки грізні команди Норвегії, Німеччини та Франції.


Чоловіча збірна України на подіумі в Нове-Мєсто / Фото biathlon.com.ua

Вишенькою на торті сезону стало срібло чоловіків в естафеті у Нове-Мєсто. Щоб усвідомити досягнення українців слід подивитися на статистику.

Для чоловічої збірної України це перша командна нагорода у класичній естафеті з 2011 року. До цього "синьо-жовті" здобули нагороду в естафеті 11 березня 2011 року. У російському Ханти-Мансійську "синьо-жовті" виграли бронзову медаль.

Для чоловічої команди це тільки четверта нагорода на Кубку світу за часів Незалежності України.

Завдячувати потрібно Артему Примі, Сергію Семенову, Руслану Ткаленку та Дмитру Підручному.

Помітно, що з приходом на тренерський місток Юрая Санітри чоловіча команда почала прогресувати. Яскравий приклад – перша в історії чоловічої збірної золота медаль на чемпіонаті світу 2019 року.

Однак у складі тільки два сильних біатлоністи – Дмитро Підручний та Артем Прима. При всій повазі до Сергія Семенов, він вже ветеран біатлонного цеху.

Натомість Антон Дудченко та Руслан Ткаленко не дотягують до рівня основного складу. Обидва демонструють низьку швидкість та не надто стабільну стрільбу.

Якщо для Дудченка сезон ще склався більш-менш нормально, то Ткаленко набрав всього 2 очки. Одним словом, зміна поколінь проходить складно.

У жінок інші питання. Перш за все, для чого було запрошувати в команду білоруску Дар’ю Блашко? Поки 24-річна біатлоністка не вражає результатами й точно не краща за Анастасію Меркушину.

У світлі планів України на Олімпіаду-2022 наразі складно уявити, хто представить нашу команду в Пекіні.

На момент Ігор в Пекіні сестрам Семеренко буде по 36 років, Підгрушній – 35. Чи зможуть ці біатлоністки надалі тягнути українську команду на своїх плечах, чи Олімпіада буде провалом для України?

Найгірше те, що українки продовжують тренуватися з різними тренерами!

Черговий біатлонний сезон не обійшовся без прощань. Спершу Мартен Фуркад оголосив про завершення спортивної кар'єри.

Гонка-переслідування на восьмому етапі Кубка світу в Фінляндії стала останнім виступом спортсмена. Мартен здобув перемогу. Що цікаво, саме в Контіолахті француз вперше виграв.

Фуркад є п'ятиразовим олімпійським чемпіоном та тринадцятиразовим чемпіоном світу. За його плечима – унікальний рекорд: 31-річний француз сім разів поспіль вигравав Великий кришталевий глобус.

Також завершила кар’єру зіркова фінська біатлоністка Кайса Макаряйнен. Гонка-переслідування в Контіолахті, в якій Кайса посіла 4-е місце, стала для неї прощальною гонкою

Макаряйнен – 5-разова призерка чемпіонатів світу, у її активі 27 перемог на Кубку світу, 87 подіумів Кубка світу, 3 великих Кришталевих глобуса, 5 малих Кришталевих глобусів.