9 місяців його тіло пролежало на "Азовсталі": в Кременчуці попрощалися з чемпіоном світу

Тіло Максима Кагала після загибелі довший час перебувало на території "Азовсталі", де українські військові тримали оборону. Повернути його додому вдалося лише в результаті обміну. Його ідентифікували за експертизою ДНК.

Детальніше про Героя 30 років прожив як 90: історія Максима Кагала – загиблого у боях за Маріуполь чемпіона світу

5 січня в Києві офіційно попрощалися з Максимом Кагалом. Спочатку на базі, а потім на Байковому кладовищі. Після цього тіло воїна кремували. 16 січня його поховали в у рідному Кременчуці. 

Домовина з тілом Максима Кагала / фото Спортивний комітет України

Автоколоною домовину з тілом захисника провели через усе місто до Свіштовського цвинтаря, де поховали на Алеї Слави.

Чемпіон світу та Герой України: що варто пам'ятати про Максима Кагала

Максим Кагал народився 5 липня 1991 року в Кременчуці, йдеться на сайті Нацгвардії.

З дитинства захоплювався спортом – обожнював футбол, був вболівальником місцевого клубу Кремінь.

Також грав за регбійний клуб Бастіон, у складі якого у 2014 році став срібним призером відкритого чемпіонату Кременчука з регбі-7 (різновиду регбі-футболу).

Проте головною його пристрастю були єдиноборства – став професійно займатися кікбоксингом і тайським боксом муай-тай, ще навчаючись в школі.

Здобувши багато нагород на різних змаганнях та титул чемпіона України, увійшов до складу національної збірної з кікбоксингу. У 2014 році поїхав на чемпіонат світу за версією ISKA (Міжнародна асоціація спортивного карате), що відбувся в іспанському місті Коста-Брава

Максим Кагал виступав на чемпіонаті у ваговій категорії до 60 кілограмів у лоу-кік (круговий удар) та К-1 (японський кікбоксинг). У першому розділі він здобув перемогу і титул чемпіона світу, у другій – бронзову нагороду.

Замість продовження спортивної кар'єри, Максим Кагал вступив до війська, потрапивши до лав Національної гвардії України. Був призваний на службу 1 жовтня 2015 року. Тоді ж брав участь у жорстоких боях за село Широкине.

При цьому продовжував і далі займатися спортом, коли це дозволяла служба. Захопився бігом на довгі дистанції, залюбки брав участь у марафонських забігах.

Був старшим лейтенантом, командиром взводу вогневої підтримки 1 роти оперативного призначення 1 батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення військової частини 3057 Національної Гвардії України.

З ранку 24 лютого 2022 року командир взводу із позивним "Пістон" старший лейтенант Кагал, як і усі захисники Маріуполя, постійно перебував у боях, під ворожим вогнем.

Зокрема, 5 березня Максим очолив зведений підрозділ, який отримав завдання стримати просування противника. Незважаючи на майже годинний артилерійський обстріл з суші та моря та 5-кратну перевагу ворога у живій силі, не кажучи вже про техніку, підрозділ старшого лейтенанта Кагала вщент розбив ворожу батальйонну тактичну групу і змусив російських окупантів ганебно тікати. При цьому було "демілітаризовано" щонайменше 2 танки, 4 бронетранспортери, 2 самохідні артилерійські установки та близько роти піхоти.

Згодом старший лейтенант Кагал зголосився очолити групу захисників, вмілими діями якої було знищено командний пункт, який окупанти облаштували в одній із маріупольських п’ятиповерхівок. Одного з окупантів вдалося взяти в полон. У бою двох воїнів було тяжко поранено і вони не могли пересуватись, проте Максим швидко надав їм першу медичну допомогу та організував евакуацію.

25 березня при спробі штурму українських позицій на околицях Маріуполя противник вкотре був розбитий та відкинутий на попередні рубежі. Вороги зазнали чимало втрат вбитими та пораненими. Однак сам Максим Кагал отримав численні поранення, від яких загинув.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України № 201/2022 від 2 квітня 2022 року старшому лейтенанту Кагалу Максиму Володимировичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно).

На честь воїна перейменували частково вулицю Першотравневу в Кременчуці.