Фільм приурочений 30-літтю збірної України з футболу. Андрій Шевченко, Олег Блохін, Йожеф Сабо, Артем Мілевський, Олександр Зінченко, Олександр Шовковський, Руслан Ротань, Андрій Пятов, Леонід Буряк розповідають про історію створення національної команди.

До теми Шевченко, СаШо, Зінченко та інші зірки знялись у фільмі "Нація футболу": офіційний трейлер

У межах "Інтерв'ю 24" поспілкувалися з режисером фільму Володимиром Мулою. Він розповів, як виникла ідея фільму про збірну, як зірки українського футболу відреагували на створення документальної стрічки, а також пригадав роботу над фільмом "ЮКІ" про видатних хокеїстрів НЛХ, які мали українське походження.

Коли виникла ідея зробити фільм про збірну України з футболу, бо відносно нещодавно вийшла стрічка "ЮКІ"?

Так, фільм "ЮКІ" вийшов наприкінці 2020-го року. Ця вся активність переросла у 2021 рік. Річ у тім, що я давно розмірковував зі своїм колегою Миколою Васильковим зробити фільм про збірну. Він вже традиційно супроводжує мене в багатьох проєктах, як сценарист. Я не можу сказати, що до нас прийшла ідея, до нас прийшло бачення того, що було б класно зробити щось до 30-ліття збірної.

Подумав над тим, що це може бути сприйнято класно не лише футбольною спільнотою, але й глядачами, які люблять хороше документальне кіно. Вирішили впрягтися в цю історію, ідею. Нам добряче пощастило, бо тоді був конкурс від Держкіно, і ми швиденько подалися з цим проєктом з назвою "Національна команда". І перемогли там. Після конкурсу ми витратили десь пів року на підготовку, на розуміння героїв, кого ми запишемо, на вибудовування структури фільму. І фактично знімальний процес у нас почався на початку 2021 року. І до кінця року ми зробили готовий продукт, тому що ми були жорстко регламентовані виробничим планом, ми повинні були його зробити.


Володимир Мула під час зйомок фільму / Фото надане 24 каналу

І власне, в кінці 2021 року у нас вже був готовий продукт, хотіли виходити в прокат до 30-ліття збірної – 29 квітня. Але через війну всі наші плани довелося поставити на паузу, лише зараз я прийняв для себе рішення, що потрібно жити сьогодні та тепер, нічого не відкладати. Ті люди, які захочуть подивитися – знайдуть можливість. Я з цим зіштовхувався, коли виходила в прокат стрічка "ЮКІ", тому що там я боровся з порожніми кріслами через ковід, тут історія інша – повномасштабна війна в Україні. Взагалі важко спрогнозувати цікавість людей, їхні можливості, роботу кінотеатрів, тому будемо дивитися по ситуації. Від себе зроблю все можливе, щоб дати людям та кінотеатрам показувати це кіно.

Судячи з трейлеру можна помітити, що у фільмі також буде сюжетна лінія, чи так це насправді?

Так, я власне хотів зробити не просто телевізійне кіно, чи документальне. Насправді тут буде дві сюжетні лінії, одна художня, інша документально-художня, вона все одно не буде виглядати, як статичне інтерв'ю. За рахунок цього фільм вийшов доволі динамічним, він доволі швидко дивиться, 90 хвилин проходять практично непомітно.

У мене така історія була і з "ЮКІ". Коли дуже швидко та органічно міняється картинка і люди в ній, то це викликає цікавість, по-друге, ти не можеш відірватися, це дуже класний маячок, коли ти прийшов в кіно і не хочеш відволікатись від цієї картинки. Це є тим показником, який може тримати глядача в цьому кріслі. І ці дві сюжетні лінії допомагають реалізувати цей задум.

Трейлер фільму "Нація футболу": дивіться відео

Можливо під час зйомок фільму ваша знімальна група була присутня на якомусь з матчів національної команди?

Коли Микола працював у збірній, він фільмував дуже багато зсередини, ці кадри теж є в стрічці. Щодо ранніх років, на початку 90-их, у стрічці використовується дуже багато архівних матеріалів відзнятих іншими операторами.

Ви повинні розуміти, що тоді зайти в роздягальню з камерою було щось нереальним, це зараз до цього нормально ставляться. У нас є кадри, коли оператори крізь штору пробували щось знімали, що робилося в роздягальні. Насправді часи дуже змінилися, подивитися та проаналізувати, як було 20 – 25 років тому та тепер... Ці кадри просто передають той час, це викликає дуже цікаві та непересічні відчуття тих подій.

Дивіться також Починаємо проти Англії: став відомий календар матчів збірної України у відборі на Євро-2024

В описі до фільму мовиться, що стрічка здивує навіть найпалкіших шанувальників футболу, можете хоча б натякнути про що саме йдеться?

Мова йде про те, що, по-перше, за 30 років існування збірної дуже багато чого відбулося, але власне оцих всіх архівних матеріалів, відео якихось цікавих залаштункових моментів, зібраних в одному місці нема. Ми витратили дуже багато часу на спілкування з людьми, на отримання цих матеріалів. До прикладу, архівів на політичну тему дуже і дуже багато в спеціалізованих кінофондах, а на спортивну тему, особливо футбольну, їх не так багато, а ті що вже були – опубліковані, їх всі бачили. Тому в мене тут був трохи інший підхід, я спілкувався напряму і дуже сильно мені допоміг Микола Васильков з контактами.

Ми спілкували з людьми, які були свідками тих подій, які в домашніх архівах зберегли на різних носіях оці всі архівні матеріали, частину з них ми використали у фільмі. До того ж Микола до останнього часу працював у збірній, він є прессекретарем Андрія Шевченка і в його особистих архівах є чимало класних кадрів, які ніхто не бачив, які ми теж долучили до фільму. Збірна Шевченка – це новітня історія, яка не так давно закінчилася. Якщо подивитися в комплексі, то архівного матеріалу в нас доволі багато. Це реально спортивна документалка про збірну, тут саме футбольної складової буде доволі багато.

Що було найтяжчим у зйомках фільму?

Мабуть, зібрати таку кількість зірок футболу в одній стрічці. Коли ти їх вже зібрав, то записати доволі легко. Але я маю на увазі процес домовленостей з ними. Футболісти живуть за іншими правилами та графіками. Звичайно, що багато часу приділити вони нам не могли.

Але ті люди, які погодилися, дуже суттєво підсилили цю футбольну складову в контексті спогадів, інтерв'ю, цікавих речей. Коли спілкуєшся з футболістами, кожного разу вони згадують все нові та нові подробиці, деталі, якщо ти в темі, то кожного разу можеш у них випитати нові деталі. Для нас було важливим провести ці інтерв'ю ґрунтовно, ми витрачали на спілкування доволі багато часу, тому що історія за 30 років є доволі щільною, є про що поговорити. Враховуючи те, що ми дуже багатьох людей опитати та опрацювали, але у фільмі вийшло по шматочку, кожен сказав по 10 – 15 секунд, але сказав те, що потрібно, те чого можливо ніхто і не чув.


Олександр Шовковський / Фото надане 24 каналу

Якщо брати художню складову, то тут були певні клопоти, бо мені потрібен був головний герой – хлопчик, якого я доволі довго шукав. Не хочу спойлерити, вдаватися в деталі, бо якщо розповім всю історію, то втратиться зав'язка, яка у фільмі триває десь хвилин 20. З дітьми працювати дуже цікаво, але ти ніколи не знаєш, як тебе сприймуть. Мені пощастило, тому що мене, по-перше, дуже близько підпустили до себе, а по-друге, він зрозумів, що я хочу від нього. Мені здається, що його історія буде під новим кутом. Гадаю, що це буде реально неочікувано. Неочікуваний поворот у фільмі також присутній, драматургія. Мені дуже цікаво почути від людей зворотний зв'язок, і взагалі цікаво подивитися на їхнє обличчя, коли вони зрозуміють, що тут йде щось не так. Це мене мотивує, чекаю на реакцію людей.

Чому українцям варто подивитися цей фільм?

Національна збірна традиційно-історично є таким обєднуючим фактором. Довкола збірної гуртуються люди, виникають якісь традиції, започатковують нові тенденції, відбувається гуртування людей довкола української свідомості. Взагалі українська збірна є символом нашої країни. Піти в кіно, надихнутися і не просто поїсти попкорну, а дізнатися щось нове, відвести малечу, це те що зараз нам конче потрібно.

До речі Чи варто боятись Італію та Англію: представляємо суперників України у відборі на Євро

Є ще дуже важливий аспект, це кіно для сімейного перегляду, не важливо чи чоловік захоплюється футболом, а дружина – ні. Не важливо чи в родині дівчинка чи хлопчик, або діти займаються іншим видом спорту. Важливо те, що цей фільм дуже багато дасть молодому поколінню, діти не повинні страждати від ситуації в країні.

Глядачі можуть надихнутися тим, що ми реально крута нація не лише на футбольному полі, але й на інших майданчиках, де відстоюємо свою ідентичність.

Це насправді дуже важливо, я працюю над тим, щоб зробити якомога більше в контексті розповсюдження, поширення та популяризації фільму.

Чи зможуть цей фільм подивитися за кордоном, як от "ЮКІ"?

Цей фільм, на жаль, не будуть транслювати за кордоном. Всі права, які були куплені в міжнародних структурах УЄФА та ФІФА придбані на території України. У нас був дуже обмежений бюджет, ми ледь вклалися. Стрічка буде показана на всіх можливих платформах, але лише на території однієї країни.


Олександр Зінченко / Фото надане 24 каналу

А де відбувалися зйомки фільму?

Зйомки фільму переважно відбувалися в Україні, а також ще в одній країні, про яку ви дізнаєтеся, коли побачите кіно.

Як відреагували головні герої на участь у фільмі?

Дуже багато людей відгукнулося. Є футболісти, які відмовилися, посилаючись на зайнятість та свій графік, але це інша історія. Важливо говорити про те, що це документалістика. Коли я робив кіно, в мене був трохи інший підхід, я навіть про це Миколі казав, я прихильник того, щоб нікого надмірно не переконувати. Тут важливим є один нюанс, я ж це не для себе роблю, тут повинно було бути розуміння всіх, що це потрібно нашій країні. Дуже важливо, що ці персонажі фільму реально поставилися з розумінням і до виробничого процесу. По тому фідбеку, який я бачу, розумію, що всі перебувають в очікуванні.

Я кілька днів тому спілкувався з футболістами, вони мене запитували про те, коли вже можна буде подивитися стрічку в кінотеатрах. "У нас такий складних графік, переїзди, але ми все одно знайдемо хвилинку подивитися в кінотеатрах, бо насправді дуже цікаво", – кажуть вони мені. Знаєте, цим фільмом я хочу показати, що ми реально можемо робити хороший продукт, у нас все для цього є. Тут важливо, щоб і в футболістів, і в футбольної спільноти та журналістів, які теж були залучені до фільму, було розуміння того, що ми всі разом робимо цей продукт.

Цікаво Ганьба Філімонова: 23 роки тому Шевченко відзначився шедевром у ворота Росії – історичне відео

Це дуже здорово, сподіваюся, що тим знімальним групам, які захочуть робити щось схоже, вже буде набагато простіше. Ми своїм продуктом покажемо, що можемо робити якісний контент. А по-друге, що нам можна довіряти, і українці здатні робити хорошу документалістику. Це те, що в нашій країні реально змінюється. Коли виходила моя перша стрічка, десь 5 років тому, то до документалістики було інше ставлення, певною мірою дивне.

На головній обкладинці фільму зображений Андрій Шевченко, до нього також буде прикута особлива увага у стрічці, чи це більше для привернення уваги?

Без Андрія Шевченка неможливо уявити українську збірну на всіх рівнях, починаючи від перших його матчів, закінчуючи його тренерською кар'єрою. Він по праву вважається хедлайнером фільму, тому в стрічці дуже багато про нього. Мені здається, що це інтерв'ю, яке він дав для фільму, вийшло надзвичайно щирим та відвертим, тому що він розкрився, говорив з такою емоцією. Це дуже важливо передати емоцію, не тільки інформацію. Те, як він відповідав на не дуже складні питання мені припало до душі, думаю, що це сподобається і глядачам.


Андрій Шевченко / Фото надане 24 каналу

В одному з інтерв'ю ви говорили про те, що не цікавилися хокеєм до зйомок фільму, тож звідки тоді з'явилася ідея фільму "ЮКІ"?

Це все пішло з моєї другої стрічки, коли я закінчував кіно "Американська мрія. У пошуках правди" зрозумів, щоб у нас все є, щоб вийти на світовий ринок, але потрібна ідея, герої. Коли почав думати про що можна зняти, хто з українців відомий на весь світ, то зразу спала думка про НХЛ, про видатних хокеїстів українського походження, яких знає Америка, Канада. Зрозумів, що вони можуть бути тим мостиком між українським та американським продуктом. А ще вони можуть донести тій великій аудиторії інформацію про Україну.

Я починав працювати над стрічкою у 2018 році, дуже мало на той час було відомо про Україну, хто б що не казав. Це зараз Україна на слуху у всіх, тоді інформаційне поле було зовсім інше. Я вирішив робити саме про українців в НХЛ, бо це бренд. І якщо подивитися з точки зору маркетингу і подачі тієї інформації, яка має бути зашита в це кіно, рух в тому напрямку здавався для мене правильним. Як показала практика, все було зроблено вірно. Приціл на міжнародний ринок мене теж не підвів.

Трейлер фільму "ЮКІ": дивіться відео

Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну відбулося декілька показів фільму "ЮКІ" за кордоном. Як багато людей прийшло подивитися цю стрічку?

В Америці був показ у Балтиморі. В такий непростий складний час це був потрібний показ фільму. Якщо брати США, то там по більшій мірі прийшли американці, які реально симпатизують Україні, цікавляться війною. Вони просто надихаються нашими людьми.

Коли повертався зі Штатів, я подзвонив своєму товаришеві, який був у Варшаві та запропонував долучитися до процесу організації показу фільму. Ми домовилися з кінозалою на одноразовий показ. Ви знаєте, прийшли навіть польські студенти, які навчаються саме на спеціалізації кіно та телебачення. Це був наскільки різноплановий показ в контексті людей.

Я тоді зрозумів, що на культурному фронті треба робити якомога більше, тому що це ще один майданчик, де ми можемо говорити про Україну, щоб люди не забувати та розуміли, що війна триває. Ця культурна дипломатія, вона має силу, нею потрібно користуватися, такий продукт, як ЮКІ чи інші фільми, які знятті з теплотою, які показують не лише розважальні процеси, а й історію нашої країни. Це потрібно робити, я дуже радий, що інші країни це розуміють та підтримують українських продюсерів, які хочуть показувати українське кіно, транслювати світу правду про Україну, це насправді дуже важливо.

Чи підтримуєте ви зв'язок з героями фільму "ЮКІ"? Можливо вам хтось написав чи подзвонив після 24 лютого?

Постійно. Мені на другий день після вторгнення подзвонив Вейн Грецкі. Щоб ви розуміли, я витратив дуже багато на те, щоб його змогли побачити в стрічці. І от він сам мені телефонує, питає як справи, чи щось потрібно. Це було дуже не очікувано та дуже по-людськи. Практично всі герої фільму мені написали, хто на телефон, хто на пошту.

Руслан Федотенко дуже підтримав. Я зателефонував до нього та сказав, що потрібна певна сума коштів на допомогу, і він перерахував необідну суму. Нікого не потрібно було в чомусь переконувати. Бували безглузді запитання, але я теж можу зрозуміти, Україна від них дуже далеко.

Варте уваги Легендарний Грецкі, який має українське походження, проти участі Росії в МЧС-2022

Джеф Чикрун прилетів у Балтимор зі своєю дружиною на показ. Ми для них стали фактично інсайдерами цієї інформації, з перших вуст. Від мене Вейн Грецкі отримував щоденну інформацію про те, що відбувається в Україні. Я попросив його проявити свою позицію, заявити про те, що у нас війна, що російських спортсменів потрібно відсторонювати на всіх рівнях. Він мені сказав: "Окей, я сьогодні ввечері буду мати ефір на каналі, я про це скажу".

Наступного дня побачив всі новини з його позицією щодо війни. Це насправді дуже здорово, такими речами ти можеш впливати на маси, ти можеш доносити цю інформацію, яка грає на користь Україні. Нам зараз дуже важливо здобувати перемогу на всіх фронтах, кожен на своєму рівні повинен робити скільки, скільки треба. Так що я думаю, що в культурній сфері нам потрібно дуже багато чого зробити, це приємна робота, думаю, що люди це все оцінять.


Володимир мула з Вейном Грецкі / Фото з фейсбуку режисера

Як головні герої відреагували на те, що фільму йдеться про Україну?

Вони всі відреагували дуже позитивно. Їм самим було цікаво. Уявіть собі, приїжджає знімальна група з України, щоб писати не про хокей, а про їхнє життя. Хоча зрозуміло, що ми їх розпитували й про хокей, і про їхні здобутки, звитяги й так далі, це все очевидно. Але важливим елементом цієї історії було показати їх з іншого боку, показати те, що вони відчувають себе українцями. Всі як один, з ким мені довелося спілкуватися це підтвердили. А по-друге, вони поставилися з розумінням до моєї ідеї.

Ви б бачили їхнє обличчя, коли вийшло кіно. Пройшло десь два з половиною роки, як ми з ними зробили інтерв'ю для фільму. За американськими мірками десь через рік виходить кіно, тому що у них великий бюджет, знімальні групи. Можливо дехто з них вже і зневірився, що нічого з цього не буде. Продукт вийшов наскільки якісним та багатогранним, отримав дуже багато схвальних відгуків. Результат перевершив очікування. Це для мене було найкращим подарунком, який я міг отримати від своїх героїв фільму. До цього часу ми підтримуємо контакт з багатьма, це дуже тепле спілкування.

А що до подальших проєктів, є в задумах робота над іншою стрічкою? Можливо, це буде знову щось на спортивну тематику?

Не міркую видами спорту, тому що я починав документалістику не зі спортивної складової. Я хочу продовжувати робити в тому ж ключі, робити різноманітні фільми, які просто надихають людей. А спортивна складова, це просто як елемент доступу до аудиторії, донесення інформації. У мене є декілька проєктів в розробці, просто у зв'язку з війною, непростою ситуацією в українському кінематографі, зараз багато процесів призупинилися. Але на рівні ідей я продовжую працювати.

Скоріш за все, наступне моє кіно буде трішки інше, більше про персоналій, якусь визначну людину, яка зробила багато для України та світу. Це буде якась хороша життєва історія, яка зачепить абсолютно всіх.