Нинішній стан федерації треба назвати перехідним. Обрання Андрія Павелка на конгресі ФФУ 2015 року президентом федерації призвело до статусних змін. Стало зрозуміло, що головним футбольним органом країни тепер керуватиме людина, напряму не залежна від двох ключових впливових фігур футбольного бізнесу – Суркіса та Ахметова. Павелко – державний службовець, голова комітету ВР, член парламентської фракції БПП.
У спадок новому керманичу дісталася структура, дуже складним способом організована, з роздутим штатом, з дочірніми структурами, кланами в управлінні і відсутністю програм розвитку.
Павелко ще в березні 2015 року заявив про плани реструктуризації системи федерації. Ось фрагмент його інтерв’ю за березень 2015 року:
- Насколько будет масштабной реструктуризация аппарата ФФУ?
- Это как раз и покажет переаттестация всей системы. Сам процесс стартует буквально на днях, и специальная комиссия будет общаться с каждым сотрудником на предмет его компетенции и соответствии критериям занимаемой должности.
І за півтора роки уже є результат. Під час XVIII чергового Конгресу повідомили, що згідно із заявами було прийнято рішення про виключення із колективних членів Федерації футболу України 7 організацій. Мова йде про такі організації як: Ліга вуличного футболу України, громадське об’єднання "Граємо за Україну разом", асоціація футбольних арбітрів, УФІ, Молодіжний футбольний союз, "Футбол-Захід", "Спортлайн тревел". Натомість, заяви про входження в склад членів ФФУ подали: Всеукраїнська профспілка "Футбол України", Асоціація футбольних вболівальників, Асоціація футбольних арбітрів, Асоціація жіночого футболу, Асоціація футбольних тренерів. Особливу увагу треба звернути на розрив стосунків з УФІ (Ukraine Football International), багаторічним комерційним партнером ФФУ, організацію, свого часу заведеною ще Григорієм Суркісом і віце-президентом ФФУ Володимиром Лашкулом. Тепер у федерації ці функції виконуватиме "ФФУ МАРКЕТИНГ".
Андрій Павелко заявив про створення окремої структури в межах його футбольної установи, яка займеться розповсюдженням та продажем квитків. Це відповідь на критику з боку уболівальників, для котрих проблема квитків на матчі національної команди уже декілька років болісна. Останні події показали, що стара гвардія ФФУ свою роботу провалює. Саме через недбалість (можливо навіть навмисну) чиновників, збірна була змушена грати по суті за майже порожніх трибун. Хоча матч проти невизнаного Україною Косова навмисно прагнули перенести на таке нейтральне поле, яке буде поближче для тих, хто їхатиме на нього з України. Зрештою апатичність у прийнятті рішень призвела до того, що польська сторона обмежила кількість глядачів на трибунах до 999. Ця цифра розійшлася по квотах, проте фанатів не поставили належно до відома, багато людей простояли біля кас у Кракові з надією придбати перепустку...
Очевидно, що нинішня зима стане вирішальною у перевірці справжності амбіцій нового керівництва досягти якісних змін. Стара гвардія "вічних" віце-президентів ФФУ панів Володимира Лашкула, Олександра Бандурка нарешті може бути викинута за борт. У багатьох закінчуються контракти, ліквідуються структури. Попри півтора роки роботи нової команди, федерація і досі переповнена людьми з далекого минулого. Чого вартий генерал-майор КДБ/СБУ Ігор Кочетов! Він працює і отримує гроші як член виконкому ФФУ скоро уже 10 років. Саме з його подачі були проведені гучні розслідування в підтримку позиції FARE, після яких дискваліфікували "Арену Львів".
На грі Україна – Сан-Марино у Львові був расизм – стверджував 2013 року координатор ФАРЕ Павло Клименко. Едмара зустрічали мавпячим уханьем і жестами! На підтвердження своїх слів Клименко надав тоді телеканалові "Інтер" відеозапис. Це доказ, на основі якого ФІФА і приймало рішення про дискваліфікацію стадіону. І нині збірна України через три роки після цього фактично позбавлена половини домашніх арен.
Павло Клименко, координатор програми по Східній Європі від FARE:
Інциденти, які були скоєні на матчі, вони досить серйозні і вони мають чіткі ознаки расизму, підтверджені матеріальними доказами. І жодних сумнівів щодо того, що сталося, у нас немає.
Щоб побачити на тих кадрах расизм, потрібно було дуже постаратися. Тоді цю інформацію радісно підхопили російські пропагандисти.
З 2007 року працює у ФФУ і горезвісний автор "темників" часів Медведчука-Кучми Сергій Васильєв. У це складно повірити, проте цей фахівець посідає посаду радника президента ФФУ. Важко уявити, які поради дає людина, яка відповідальна за тиск на свободу слова, спроби керування пресою іще на початку 2000-х років?! При чому Сергій Васильєв не лише не відкидав звинувачення у своїй роботі з маніпуляції ЗМІ, а навіть пишався її результатами і досягненнями.
Із інтерв’ю Сергія Васильєва виданню From-UA 2005-го ріку:
Главное управление, которым я руководил, осуществляло мониторинг практически всех без исключения отечественных СМИ: электронных, печатных, интернет-изданий, а также собирало информацию об Украине из зарубежных источников. В поле нашего зрения находились даже "районки" и "многотиражки". Как журналист-аналитик, я горжусь тем, что мне удалось организовать такую масштабную систему мониторинга и успешно руководить этим сложным проектом. "Машина" работала безукоризненно, отлаженно и выдавала полную информацию о том, как выглядит деятельность Президента, его Администрации, центральных органов исполнительной власти, их представительств на местах в зеркале СМИ. Аналитические отчеты в ежедневном, еженедельном и ежемесячном формате ложились на стол Президенту, Главе Администрации Президента, ответственным работникам АП и Кабмина. По многим из них оперативно готовились поручения Президента с целью ликвидации проблемных точек и профилактики зарождающихся конфликтов.
Ліквідація проблемних точок виконувалася у такій формі. На всі ЗМІ видавалася неофіційна директива, як і що потрібно висвітлювати. Ось приклад таких "темників":
"84 годовщина "Великой Октябрьской революции". "Левые" проведут митинги по случаю годовщины. Интерпретация: В рядах демонстраций и митингующих показывать партию Мороза (задача – окончательно задвинуть его на левый фланг). В контексте рассуждений говорить о том, что в Украине есть три коммунистические силы: КПУ, Мороз и КПРС. NB: Витренко не показывать и не писать о ней в контексте годовщины. Особое задание Интеру – перепутать титры. В газетах фотографии рядов КПРС подписывать текстом типа: “Социалисты вышли на демонстрацию" (задача – ассоциировать Мороза с КПРС)".
(Дані взяті у виданням kipiani.org)
Реакция общества и политиков на обращение Президента Л.Кучмы к украинскому народу 24 августа 2002 года.
ДСП. Просьба в газетных материалах использовать текст открытого письма В.Ющенко Президенту и его статьи в "Зеркале недели" (от 31.08.02 г.) для демонстрации противоречивости позиции "Нашей Украины" в отношении телеобращения Л.Кучмы. С одной стороны, "НУ" говорит, что блок давно считал необходимым переход к парламентско-президентской республике, с другой - отмечает, что "сейчас не время" для изменения политической системы, общество и политикум не созрели. С одной стороны, "НУ" – против вмешательства АП в структуризацию парламента, с другой – просит Президента о содействии в формировании большинства на базе "НУ". Каким же высказываниям В.Ющенко верить? Такая невзвешенная и противоречивая реакция В.Ю. может свидетельствовать о том, что он нервничает из-за того, что видит реальную перспективу потери надежд на президентское кресло.
(Дані опубліковані виданням "Українська Правда" 4 вересня 2002 року)
За правління Григорія Суркіса пан Васильєв намагався відтворити свою систему "кучмівського апарату" і у федерації. Він ініційовував круглі столи з "потрібними і підготовленими журналістами", складав пули на закордонні поїздки, участь в яких надавали в обмін на лояльність до установи, тобто знову провадив роботу із маніпуляції суспільною думкою.
Зміни необхідні ФФУ і самому Андрію Павелко як повітря. Адже прірва між ним і суркісівською номенклатурою зростає. Всі позитивні події, всі вдалі рішення, всі успіхи в уяві вболівальників зараз асоціюються саме з персоною президента, не з діяльністю Федерації. Ідея запросити до кола кандидатів на посаду тренера національної команди Андрія Шевченка, безпрецедентна відкритість у стосунках з пресою, здобуття права провести у Києві фінал Ліги чемпіонів 2018-го року, повернення великого футболу до Харкова – до цього безумовного позитиву не приклав руку жоден "ветеран" нинішньої ФФУ. І якщо ми побачимо уже по новому році нові обличчя і нові підходи в роботі головного футбольного регулятора України, значить баласт таки пішов на дно, а футбол матиме шанс поступово, проте упевнено піти на поверхню.
Автор: Павло Сірко
Більше новин про український футбол читайте тут.