Для виховання боксера-чемпіона треба витратити 10-15 років, – Андрій Котельник
У 2000 році Андрій Котельник зупинився за крок від золотої медалі Олімпійських ігор в Сіднеї, ставши срібним призером. А у травні 2008 року він виграв чемпіонський бій за титул WBA в першій напівсередній вазі. Зараз же Андрій Котельник опікується боксерською академією свого імені, став президентом Львівської міської федерації боксу та мріє виростити нового чемпіона для України.
– У Вас багато проєктів. Для чого ще очолили міську федерацію боксу Львова?
– Мені приємно і почесно стати президентом федерації боксу. Скажу, що багато не змінилось, я й так є віцепрезидентом Львівської обласної федерації. Завжди любив цей вид спорту і допомагав по можливості. А коли запропонували стати президентом міської федерації… це статусна справа. Це змога допомогти, посприяти молодим спортсменам, щоб вони не зупинялись на якомусь етапі своєї кар’єри. Я прийшов щоб об’єднати та дати новий ковток федерації боксу. Тільки об’єднавшись, ми дамо можливість самореалізуватись перспективним спортсменам, як це зробив я. Не тільки як спортсмен, а і як людина, особистість, організатор. З кожним роком все важче, але отримую від цього задоволення. Як казав мій товариш, я магніт всіх тих речей, що проводжу.
Читайте також: Було бажання зробити команду-переможницю, – екстренер Усика та Ломаченка Дмитро Сосновський
– 20 листопада стартує турнір на Ваші призи. В чому його особливість?
– Особливість – буде 5 країн і понад 120 учасників. Це з України, Польщі, Молдови, Німеччини та Ізраїлю. Кожна команда привозить по 10 людей, плюс наша команда 60-70 людей. Також буде відкриття спортивного клубу "Гетьман", першої філії Академії Андрія Котельника. Це зал, в якому я виріс та жив колись. Час повернув так, що я зробив реконструкцію цього залу. Там новий ринг, найсучасніший тренажерний зал, навіть з вулиці помалювали всю поліклініку. Зробили пристойні два зали, в яких будуть виховуватись майбутні чемпіони.
– Наскільки легко чи важко залучати партнерів до своїх проєктів?
– У Львові люблять спорт, і бокс зокрема. У нас спортивне місто. Звичайно, що важко з усіма спілкуватись. Але є більше позитивних, ніж негативних людей, які сприяють, вірять у проєкти, які я пропоную. Облдержадміністрація та облрада завжди сприяють, місто трошки менше, але не можу сказати… на перший турнір вони сприяли. Всі потрохи допомогли нам самореалізуватись.
– Як оцінити роботу своєї Академії?
– Структура працює. З тренерами – трошки проблеми. Люди, які колись працювали в Училищі фізичної культури, працювали не на результат, а на набір боксерів. Але це не все так однозначно. Були боксери нижче середнього рівня. Сьогодні училище потребує не призера України, не чемпіона України серед дорослих, а Чемпіона Європи, Чемпіона світу і, як мінімум, учасника Олімпійських ігор. Але ми не можемо цим похвалитись. Для цього і була створена Академія боксу, щоб дати хлопцям новий подих, емоції та перспективи.
Зрозумійте, що результат буде не за рік і не за два. Не хочу ображати інші види спорту, але боксери мінімум від 10 до 15 років виховуються. Це не так, що сьогодні зробили академію, а завтра народився новий чемпіон. Так, він може народитись, але на нього треба потратити 10-12 років, щоб він показав цей результат. І треба, щоб були люди, які б підтримували цих спортсменів фінансово. Люди в нас є, але немає спортсменів.
– Чому є проблема зі спортсменами?
– Масовість є. Але немає того, що може стати Чемпіоном світу. Діти займаються, але на якомусь рівні ламаються і не вірять в себе. Але є така штука, як талант.
До слова: Чи готова держава продати "Арену Львів" та віддати НСК "Олімпійський" у концесію
– На Чемпіонат України приїжджає 120 дорослих боксерів, а на дитячі змагання – кілька сотень. Куди "зникають" юніори?
– В кожного свій шлях. Хтось ходить, бо це модно, хтось – бо батьки заставляють. Хтось – для самозахисту. Комусь перестає подобатись. У Львові є хороші боксери, але таких, щоб показали клас, немає, на жаль.
– Навчання для дітей у Вашій Академії платне?
– Діти від 7 до 9 років займаються безкоштовно. Всі ті, які виступають на змаганнях, також не платять.