"Це привід, додатковий, для розвитку Росії, і на це грошей не шкода", – говорить президент РФ Володимир Путін.

Читайте також: Історія застосування хімічної зброї: від Першої світової війни до подій у Сирії

Але колаборація політики і спорту ніколи не була сильною стороною Москви.

Найпрестижніші змагання планети, Олімпійські ігри, відновилися наприкінці 19 століття за сприяння французького барона П'єра де Кубертена. Олімпіада задумувалася, як спроба налагодити міжнародне взаєморозуміння і перевести суперництво у спортивну площину. Після приходу до влади Леніна Радянську Росію з цих змагань виключили. Йосип Сталін сам не цікавився спортом і вважав Олімпіади зайвою імперіалістичною вигадкою. Усе змінилося після 1936 року, коли Ігри приймав Берлін.

А це вже не могло пройти повз увагу кремлівської верхівки. І після Другої світової війни Участь в Олімпійських іграх радянська влада розглядала як спосіб просування у світі комуністичних ідей. У 1951 році Сталін підписав рішення про створення Олімпійського комітету СРСР. А в 1952 році перша олімпійська збірна вирушила у відповідальну місію до Хельсінкі.

Читайте також: Чи варто очікувати на напад Росії після ЧС-2018: пояснення Селезньова

Після повернення спортсменів додому "атєц народов" не міг радіти, тому що головна ідеологічна битва була програна. Попри те що олімпійці СРСР поклали до скарбнички 22 золота, це було вдвічі менше. Героями Ігор були американці, які зібрали 40 нагород найвищої проби.

Яку спортивну гру повністю засекретили силами КГБ – дивіться у програмі.