Закон про меценатство в спорті – державний чи антидержавницький?

14 липня 2020 року Верховна Рада України прийняла у першому читанні законопроєкт №3498 про внесення змін до деяких законів України щодо меценатської діяльності у сфері спорту (простими словами – закон про меценатство). Потім про документ чомусь надовго забули і "повернули до життя" лише у березні цього року. Комітет з питань молоді і спорту рекомендував Верховній Раді прийняти законопроєкт у другому читанні і в цілому.

До теми Нове життя "Авангарду": восени в Києві з’явиться сучасна хокейна арена

Автори законопроєкту в пояснювальній записці запевняють, що його прийняття:

• дозволить зменшити бюджетне навантаження у спортивній сфері;
• допоможе залучити додаткові джерела фінансування;
• сприятиме розвитку вітчизняної спортивної інфраструктури, устаткування та спорядження;
• стимулюватиме збільшення кількості різноманітних спортивних заходів;
• допоможе покращити підготовку професійних спортсменів;
• дозволить покращити доступність до об’єктів фізкультури та спорту;
• поліпшить загальний стан фізичного здоров’я населення.

Серед ініціаторів законопроєкту – відомі спортивні постаті: експрезидент Федерації футболу України Григорій Суркіс (ОПЗЖ) і зіркові атлети – Жан Беленюк та Ольга Саладуха (обоє – "Слуга народу"). Така серйозна персональна підтримка, а також позитивний вердикт профільного комітету – вагомі аргументи для того, щоб депутати підтримали закон про меценатство у спорті в другому читанні та в цілому.

Але у парламенті є й опоненти саме цього варіанту законопроєкту, які говорять про шкідливість деяких його положень. Серед них – Георгій Мазурашу ("Слуга народу"). Він впевнений, що №3498 відстоює найперше інтереси неолімпійських видів спорту, що негативно вплине на пріоритетні види, які приносять для України нагороди на головних спортивних змаганнях – Олімпіадах, чемпіонатах світу та Європи.

Такі твердження не можуть не тривожити. Саме тому сайт 24 каналу взяв інтерв’ю у Георгія Мазурашу, аби детальніше розібратися в нюансах довгоочікуваного, але дуже проблемного законопроєкту.

Законопроєкт у нинішній редакції скасовує олімпійську пріоритетність

– Під "Законом про меценатство" представники сфери, або потенційні меценати, як правило, розуміють дещо інше, ніж те, що заплановано ініціаторами відповідних законопроектів у нашій каденції, – бере слово Мазурашу. – Частіше люди очікують якогось механізму спрямовування меценатом коштів на спорт "замість податків". Але тут йдеться потенційно і про недосплачування податків у бюджет. Тільки інакшим механізмом. Тобто якщо меценат спрямує на підтримку спорту до 30% від свого прибутку, ці 30% не будуть обкладатися податком на прибуток (18%). Це якщо спрощено про ключовий передбачений стимул. Тобто спрямувавши 30% прибутку на спорт, меценат недоплатить у бюджет 5,4%.

При цьому в чинному законодавстві вже є схожий механізм – до 8% від прибутку, і у разі підтримки п’яти суб‘єктів сфери – Центрів олімпійської підготовки, Шкіл вищої спортивної майстерності, федерацій з олімпійських видів спорту, дитячо-юнацьких спортивних шкіл та центрів фізкультури і спорту для осіб з інвалідністю. Однак цим механізмом мало користуються. Хіба лише коли мова про великі суми. Адже якщо, припустимо, хтось спрямує 10 тисяч гривень з прибутку на підтримку спорту, то зекономить він лише 800 гривень, а паперової мороки купа.

Вочевидь окремий закон про меценатство у спортивній сфері потрібен. Але з правильними, державницькими нормами, які реально приноситимуть користь сфері, а не навпаки.

– Законопроєкт у запропонованому до другого читання вигляді ви назвали "дуже шкідливим для спортивної сфери". Чому?

– Додам, що законопроєкт запропонований і підтриманий до другого читання з грубими регламентними порушеннями. І від нього спорт дійсно лише програє. Законопроект №3498 закладає основу для надання преференцій (пільг) меценатам. А преференції – це про пріоритети, які держава підтримує і стимулює через пільги. Ця ж редакція фактично скасовує пріоритетний підхід до розвитку і підтримки спортивної сфери, зокрема – скасовує олімпійську пріоритетність.

Наразі левова частка меценатських коштів дістається неолімпійським видам, які приваблюють меценатів своєю великою кількістю медалей. Меценати часто не орієнтуються у спортивних тонкощах. Вони не усвідомлюють, що ці "неолімпійські прохачі" такі успішні найперше в обхід високої олімпійської конкуренції. Олімпійський спорт – умовно вищий ешелон спорту вищих досягнень. Види з програми Всесвітніх ігор (серед неолімпійських видів) – своєрідний другий дивізіон, види, які й в ці Ігри не входять – третій.

Висловлюючись футбольною термінологією, ви вважали би команду з другого дивізіону сильнішою від представників вищого дивізіону, поки вона не доб‘ється права виступати у тому вищому дивізіоні? Чи зараховували їй очки з другого дивізіону в залік Прем’єр-ліги, бо ця команда у своєму ешелоні непереможна? Абсурд, правда?! А такий стан речей сьогодні фактично запанував у вітчизняному спорті. Фахівці, які не можуть досягти вагомих успіхів у висококонкуретному олімпійському спорті, йдуть в обхід і стають "гіперуспішними", задурюючи такою успішністю і дітей, і батьків, і меценатів, і державних мужів (коли ці нефахові, або не дуже принципові і залюбки рапортують про такі "гіперуспіхи").

Взагалі у світі спорт підтримується на державному рівні, передусім, для вирішення трьох стратегічних завдань – масове оздоровлення, позитивне виховання підростаючого покоління та прославляння країни. Спортивна успішність держав проявляється передусім на Олімпійських іграх і, відповідно, в олімпійських видах. А в олімпійському спорті є повний інструментарій для оздоровлення і позитивного виховання. Плюс, і це теж загальновідомо, чим більше дітей, підлітків займається тим чи іншим видом спорту, тим більшою є ймовірність, що серед них з‘являться потенційні ломаченки, клочкови, шевченки... Отже, особливо в умовах нестачі фінансів, для держави абсолютно логічно пріоритетно підтримувати олімпійську піраміду, в рамках якої гармонійно вирішуються всі стратегічні завдання.

Законопроектом №3498 запропоновано скасувати пріоритетний підхід до підтримки спорту. І це не просто нелогічно. Це – антидержавницька позиція. Думаю, не всі, хто підтримав таку редакцію, замислились над цим. Крім назви і анонсованих намірів – нічого позитивного в цьому законопроекті нема.

Язик не повертається називати Суркіса лобістом шкідливої ініціативи

– Зачекайте. Теоретично людина, яка виділяє кошти, може спрямовувати їх на будь-який симпатичний їй вид, команду чи окремо взятого атлета...

– Звісно, меценат може підтримувати будь-який вид спорту, хоч умовне "перепльовування кісточок". Але без преференцій від держави. Так сьогодні і є. А вже якщо з преференціями, – вибачайте, це має йти на пріоритетні напрями – олімпійський спорт та фізкультурно-оздоровчу діяльність. Таку пріоритетність я запропонував зафіксувати у своєму варіанті законопроекту №3498-1. Але наразі мене не почули...

Також акцентую увагу на ще одній серйозній проблемі – передбаченому законопроектом №3498 бенефіціарстві, яке суперечить спортивним принципам. Давайте говорити прямо: спорт базується на визначенні кращих. А ініціатори пропонують, щоби в договорі між меценатом і отримувачем допомоги було вказано конкретно – кому ця допомога адресується. Тобто не федерації, а конкретним спортсменам, наприклад. Бо федерація може цю допомогу використовувати лише за визначеними напрямами. Але зі змінами в законодавстві меценат зможе вказувати, на кого конкретно використовувати кошти, незважаючи на те, чи це справді кращі, чи, може, аутсайдери.

Згоден, меценат може підтримувати кого йому заманеться. Але без преференцій від держави. Таке бенефіціарство суперечить спортивним принципам. І в купі з неолімпійським сегментом виглядає задуманим "схематозом", коли хтось буде недоплачувати в бюджет, спрямовуючи допомогу неолімпійському сегменту, з яким легше домовитися.

Мабуть, багато хто чув про "відкати" у спорті. Так ось, для цього теж частіше користуються послугами представників неолімпійських видів, які чудово розуміють, що, м'яко кажучи, не дуже на такі кошти заслуговують, і тому готові ділитися, лиш би їм дісталося хоч щось. А коли такі пропозиції зробити олімпійцям, вони найчастіше відсилають кудись "дуже далеко"...

Також мене бентежить передбачена законопроєктом безсистемність меценатської допомоги спортивній сфері на умовах преференцій від держави. У той час, якщо в деяких країнах меценатські контракти погоджуються центральним органом з питань спорту, у нас не закладено навіть елементарного інформування відповідних органів виконавчої влади з питань спорту про отриману суб'єктами сфери допомогу на умовах преференцій від держави. Хоча очевидно, що відповідні владні органи мали би отримувати оперативно таку інформацію, щоби враховувати її при використанні бюджетних ресурсів. Адже, повторюю, якщо меценат отримав пільги від держави, ці меценатські ресурси мають йти на користь сфері загалом, а не лише обраним, бо вони обрані меценатом.

– Ваша позиція щодо пріоритетності олімпійських видів виглядає державницькою... Якби не одне "але". Неолімпійським видом є і шахи. Але, гадаю, цей вид не можна ставити на один щабель з городками чи панкратіоном. Шахи – специфічний вид, який, здається, давно треба виокремити від олімпійських і неолімпійських видів і виділяти окреме фінансування. В контексті нинішніх дебатів, можливо, варто підняти питання особливого статусу шахів?

– Власне, шахи, фактично, і мають такий окремий статус. Адже є Олімпійські ігри, є Всесвітні ігри, а є Всесвітня шахова олімпіада. Це той вид, який, можна сказати, визначає найрозумнішу націю. Умовно. Так, він не супроводжується руховою активністю. І це й виводить його до когорти "умовних видів спорту". Зате шахи розвивають у дітях надзвичайно потрібні і корисні риси – гостроту розуму, вміння прораховувати кроки наперед тощо. Так, шахові секції мали би працювати в кожній школі. І це не така вже й дорога справа. Було б бажання. Але це питання можна вирішити й без особливої пріоритетності для виду.

- Ви згадали про "лобістів законодавчої ініціативи". Один з них – колишній президент ФФУ Григорій Суркіс. Кого ще серед лобістів згадаєте і хто за ними стоїть?

– В мене якось язик не повертається називати Григорія Суркіса лобістом такої, наразі, шкідливої для спорту законодавчої ініціативи. Він – дуже вагома і навіть знакова особистість для вітчизняного спорту. Чого вартує Євро-2012, яке гостювало в Україні, великою мірою, завдяки Григорію Михайловичу.

Думаю, за цим законопроєктом стоять інші люди, які діють в інтересах неолімпійського сегменту і, вочевидь, мають і схематозні наміри. Не думаю, що пан Суркіс міг би таке підтримувати, якби усвідомлював, про що мова. Швидше за все, він теж клюнув на позитивну назву, послухав чиюсь гарну презентацію і взявся проштовхувати закон. Я намагався його переконати ще до реєстрації законопроєкту, який він попередньо запропонував підписати у статусі співавторів усім членам нашого Комітету молоді і спорту. Та коли я висловив критичні застереження, якось так сталося, що мені "забули" сказати, що підписують. Можливо, щоби не звернув увагу інших колег з Комітету на критичні проблеми.

– Чому, на ваш погляд, ініціативи про скасування олімпійської пріоритетності підтримують, зокрема, спортсмени-олімпійці?

– Маєте на увазі олімпійських героїв-колег по комітету (Жана Беленюка і Ольгу Саладуху – прим. авт.)? Ситуацію їм пояснив. Чи, може, мова про міністра – чемпіона Олімпади? Він не підтримав скасування олімпійської пріоритетності. За підписом Вадима Гутцайта з’явився лист, де обласним структурним підрозділам рекомендовано спрямовувати на олімпійські види не менше 85% бюджетних ресурсів. Гадаєте, це може свідчити про підтримку скасування олімпійської пріоритетності? Олімпійці точно розуміють різницю між олімпійськими і неолімпійськими видами.

Можу сказати, що в цілому міністр Гутцайт дотримується олімпійської пріоритетності. Проте дуже прикро констатувати, що саме за міністра – олімпійського чемпіона у нас таки долобіювали 50 президентських стипендій для неолімпійських видів. Це лобіювання здійснювалося багато років, але результативним виявилося лише тепер. Прикро. Це те саме, що преміювати за 1-3 місця на Олімпійських іграх і одночасно за першу-третю позиції в другій сотні на Олімпіаді. Нонсенс.

Проте треба дотримуватися принципів дипломатії. До того ж деякі олімпійці змушені мовчати через різні причини, про які не можна говорити вголос. Нюанси різні бувають. Зокрема, й такі, що немало неолімпійських видів патронуються впливовими політиками, бізнесменами, яким хочеться мати можливість хизуватися "гіперуспіхами". Там, де вони це роблять, найчастіше не дуже орієнтуються, що це успіхи не у вищому ешелоні спорту вищих досягнень. Хтось не хоче ображати людей, які можуть посприяти виділенню фінансування. Хтось товаришує з неолімпійськими героями і не бажає акцентувати уваги на спортивній ієрархії та градації видів спорту.

Тобто є люди, які хочуть бути хорошими для всіх. А в цей час перекіс у бік неолімпійського спорту збільшується. Ми з кожним роком скромніше виглядаємо на Олімпійських іграх, зате сумками привозимо медалі з різних "чемпіонатів Всесвіту" з неолімпійських видів. Відомі ж приклади, коли на чемпіонаті Європи з неолімпійського виду медалей було більше, ніж учасників. Тобто жоден учасник не міг повернутися додому з порожніми руками. Такий спорт ми хочемо підтримувати? Може, нехай би ці таланти спробували добитися "просто участі" в Олімпійських іграх?

Без моїх змін "Слуга народу" законопроект не підтримає

– Судячи з даних, які можна відшукати на сайті Міністерства молоді і спорту, пріоритетними для держави неолімпійські види стали далеко не сьогодні і без закону №3498. Достатньо проаналізувати розміри призових для призерів і тренерів за підсумками чемпіонатів світу чи Європи з панкратіону, сумо, більярду та інших схожих видів спорту.

– Багато хто, навіть після оприлюднення таких шокуючих даних, залишився в кущах. А таке мовчання сприймається як згода з тим порядком речей, які маємо в сфері.

– Давайте окремо зупинимося на явищі, яке ви охрестили "схематозом". Якими можуть бути механізми реалізації цих схем?

– У неолімпійських видах, які входять до програми Всесвітніх ігор, легше мати гарантовані успіхи. І на цьому засновувати схему успішності. Вивчаючи тему, у відкритих джерелах я наштовхнувся на приклад США, який стосувався не спорту, а благодійності. Коли преференції від держави використовували для ухилення від сплати податків. У нас, думаю, задум трохи ширший.

– Яка позиція щодо законопроєкту №3498 у фракції "Слуга народу"? Ви начебто говорили, що без урахування ваших поправок колеги за фракцією голосувати за проєкт не будуть.

– Це не я сказав, це було написано на офіційній сторінці "Слуги народу" у Facebook. Зверніть увагу, що поширив це повідомлення дворазовий олімпійський чемпіон з веслування на каное Юрій Чебан, один з тих олімпійських авторитетів, які підтримують мене відкрито.

У пості йдеться про те, що без внесення змін, на необхідності яких я акцентую увагу, фракція не буде підтримувати цей законопроект у другому читанні. Мова про те, що не має бути слів спікера "прошу підтримати". При цьому члени фракції, які не розуміють, про які проблеми мова, можуть і проголосувати "за", зосередившись на позитивній назві законопроекту і вважаючи, що так вони підтримують спортивну сферу. Для того, щоб розуміти специфіку критичних проблем, треба не просто любити спорт, а мати чималий досвід роботи в сфері. Взагалі, думаю, ми "вирулимо" з цієї дивної ситуації, і справа не дійде до ухвалення лобістського законопроекту.

Від редакції. Сайт 24 каналу готовий вислухати і опублікувати точки зору згаданих у матеріалі персон, а також всіх причетних до теми меценатства у спорті.