При цьому у своєму повідомленні Ракіцький виділив два головні меседжі. Перший – це привітав збірну України з виходом на Євро-2020. Другий – звинуватив тренерський штаб у тому, що вони у виборі гравців керуються не їх майстерністю, а страхом.

Більше про це: Великий футбол став великою політикою – Ракіцький заявив, що йде зі збірної України

Останній матч Ракіцький зіграв за збірну до переходу в російський "Зеніт". Це було 16 жовтня 2018 року. Тоді українці перемогли збірну Чехії у матчі Ліги націй. Після цього наша команда зіграла 10 матчів – два у 2018 році, ще вісім – вже у 2019 році.

Перший матч без Ракіцького виявився і справді провальним. Тоді українці, які вже гарантували собі перемогу у Лізі націй, зазнали розгромної поразки від Словаччини 4:1. У центрі захисту зіграли Сергій Кривцов та Микита Бурда. Першого з них ще у першому таймі довелося замінити на Ігоря Пластуна. Цей матч відбувся 16 листопада 2018 року, а вже через три дні – 20 листопада, українці зіграли внічию в товариському матчі з Туреччиною 0:0.

Та варто зазначити, що на ці матчі Ракіцький не отримав виклики через травму. Вже після цього взимку 2019 року він перейшов у "Зеніт" і більше викликів не отримував, навіть коли був здоровий.

Читайте також: Ярослав Ракіцький: як пройти шлях від головної надії у захисті до вигнанця в збірній України

А от 2019 рік виявився для збірної без Ракіцького цілком успішний. За вісім матчів команда пропустила лише чотири голи. При цьому два – у товариському матчі проти Нігерії, один – з пенальті у переможному матчі проти Португалії, і ще один – проти Люксембургу. У п'яти матчах українці не пропускали – проти Португалії на виїзді, Сербії та Люксембургу вдома, а також двох матчів проти Литви. Тож провальними щодо гри в оборони можна назвати якраз матч проти Нігерії, а також першу гру проти Люксембургу. Натомість команда чудово впоралася у матчах з чинним чемпіоном Європи.

Тож причин говорити, що збірна України зазнала втрату, яку не можна було компенсувати, не доводиться. Так, він хороший професійний гравець. Який може додати ширину ротації. Який може розпочати атаку. Але він – не основний. Шевченко вже показав, що він готовий жертвувати такими лідерами, якщо це потрібно для результату.

Так, до невиклику Ракіцького є чимало питань. Але в один голос заявляти, що це пов'язано з політикою – не доводиться. Як і не доводиться жаліти про те, що він не грає за збірну. Обираючи Росію, він знав, на який крок йде.