Радянська ментальність українського футболу: чи має держава підтримувати цей спорт?

Основні аргументи, чому команди мають фінансуватись з бюджету чи отримувати преференції від місцевої влади (безкоштовна земля, стадіон і т. д.) – це популяризація здорового способу життя, забрати дітей з вулиці та популяризація міста і країни.

До слова: Історична медаль Підручного й дивовижна Харлан: головні перемоги 2019 року

В СРСР кожне відомство мало свою команду, міста теж фінансували свої колективи, і на той час це було нормально. Це був такий спосіб дати людям видовища. Також це була суперечка, а яка республіка краща. Бо що ще було робити? Але футбол давно вже не є єдиним джерелом видовища, а суперечки яка область краща виглядає смішно. Десятиліття в складі СРСР привчили нас до халяви, і тільки одиниці навчились працювати на ринкових умовах. А футбол – це великий ринок, це великі гроші. І "соціальна місія", яку в нас люблять згадувати, не завжди працює, або повністю відсутня. В країнах так званого третього світу футбол є чи не єдиним джерелом вирватись із нетрів. У нас такої ситуації немає вже давно.

Ми досі по інерції вважаємо футбол спортом №1, але кількість глядачів на трибунах і рейтинги трансляцій говорять зовсім про інше. Ми ще любимо і цікавимось боксом. Ну, принаймні, ми так думаємо. Хоча для багатьох буде новиною, що Володимир Кличко вже не б’ється, а крім Усика і Ломаченка є ще не тільки Гвоздик і Берінчик. Про інші види згадуємо тільки тоді, коли Олімпійські ігри чи просто немає що дати в ефірну сітку. Але таке сприйняття – це викривлення реальної ситуації.

Читайте також: Підсумки боксерського року для українців: від неймовірних перемог до прикрих поразок

У спорті ситуацію давно диктує не тільки потреба держави чи міста показати себе, а маркетинг. І він куди важливіший, ніж підтримка з бюджету якогось органу місцевого самоврядування. Ми чомусь не читали новин про те, що академія "Бенфіки" просила гроші для себе, коли відкривалась в Україні. Вони дивляться на розвиток гравця з перспективою 10-15 років, думають, як збудувати систему, щоб потім заробити на їх продажі.

А в нас шукають, як "зрубати" грошей тут і зараз. Причому ніхто не говорить, як заробити гроші, що для цього треба зробити і як стратегія на рік, п’ять, десять. У нас досі чекають подачок із бюджету. Проте немає коштів місцевого бюджету чи державних. Є гроші платників податків. І суми, які ідуть на фінансування команд, взяті із кишень людей. Це ж простіше, ніж збудувати структуру, розвивати гравців та отримати кошти, наприклад, від УЄФА.

Але проблема полягає не тільки в тому, що просять гроші, а в тому, що вони, у своїй більшості, не йдуть на розвиток дитячого футболу. За ці кошти платять зарплату менеджменту команди, який не вміє заробляти, а тільки тратити чужі гроші. Та утримують дорослих гравців, яким комфортно у своєму болоті отримувати 10-15 тисяч гривень кимось зароблених коштів.

Читайте також: В Україні немає пропаганди інших видів спорту, відтак немає дітей та розвитку, – Наталія Козачук

В заяві тернопільської "Ниви" наведено конкретні цифри підтримки від місцевих бюджетів: "Металург" – 21 мільйон гривень, "Прикарпаття" – 20 мільйонів гривень, "Поділля" – 4 мільйони гривень, "Нікополь" – 7 мільйонів гривень, "Кристал" – 6 мільйонів гривень, "Калуш" – 3 мільйони гривень. Це понад 60 мільйонів гривень витрачених коштів на те, що не дає результату. "Металург", який отримує найбільше фінансування, передостанній в турнірній таблиці Першої ліги, і в середньому збирає 1680 глядачів на матчі. Це офіційні дані, а реальна статистика завжди менша.

Популяризація здорового способу життя

Крім футболу, є ще сотні інших видів спорту, які популяризують здоровий спосіб життя. А за кількістю дітей та дорослих, що займаються конкретним видом спорту, футбол не сильно випереджає, для прикладу, карате. Якщо команди так переймаються, який спосіб життя ведуть наші діти та який приклад треба їм подавати, то хай краще займуться своїми гравцями. Куріння, алкоголь, вечірки, безтурботне життя у 9 з 10 випадків можна побачити від футболіста, а не борця чи каратиста. Якщо порівняти футбол і карате, то ситуація взагалі буде плачевною: в кого з футболістів ви знайдете глибокі думки, аналіз своїх рішень і мотивацію не здаватись в будь-якій ситуації? Якщо знаєте в кого, то пишіть в коментарях. Ми не знайшли. А ось у каратиста Станіслава Горуни є. Популяризуючи футбол, ми зараз популяризуємо скоріше Алієва з Мілевським, ніж здоровий спосіб життя.

До слова: Як звичайні прогулянки можуть врятувати вас від раку

Забрати дітей з вулиці

Стереотипна теза родом з 90-х комусь досі актуальна. А в її продовження йде теза 2000-х – "забрати від комп’ютера". По-перше, треба визначитись – забираємо з одного місця чи з двох зразу. Сучасні діти, у порівнянні з однолітками попередніх десятиліть, мають куди насиченіший графік життя: гуртки, секції, дитячі клуби, табори. Це в теперішніх 30-літніх був вибір – гаражі чи футбол, у 20-літніх – футбол, гаражі чи комп’ютер. В сучасних дітей немає такого обмеження. Футбол давно не є панацеєю для мотивації дітей займатись спортом.

Популяризація міста та країни

Як "Карпати", перебуваючи на дні турнірної таблиці, популяризують Львів і Україну? Ніяк. Зате як ця фраза красиво звучить.

Львівська міська рада платить стипендії 25 спортсменам, які претендують на потрапляння на Олімпіаду-2020. Стипендія в розмірі 10 тисяч гривень. Виплачують останні 6 місяців. Загалом було витрачено з бюджету 1,5 мільйона гривень. Всі ці спортсмени постійно завойовують нагороди чемпіонатів світу та Європи, етапів Кубка світу та Європи й були призерами чи переможцями Європейських ігор. З них тільки Павло Коростильов під час чемпіонату Європи з кульової стрільби з малокаліберної зброї виборов 8 медалей: 3 золотих, 4 срібних і 1 бронзову. А це куди більша популяризація міста і країни, ніж гра перед тисячею вболівальників. І не потрібно казати "та хто ту кульову стрільбу дивиться?". Не потрібно рівняти по Україні. У світі не тільки футбол збирає глядачів і цікавить ЗМІ. Українські спортсмени куди популярніші за кордоном, ніж в себе дома. Тому підтримка спортсменів приносить куди більше вигоди місту і країні, ніж вкладання грошей чи інших ресурсів у футбольні команди.

Читайте також: Чому припинили фінансувати українських спортсменів – деталі

Нашим клубам пора визнати очевидне – футбол – це комерційний вид спорту. На ньому потрібно заробляти гроші, а не чекати дотацій з бюджету. Якщо у вас не виходить, значить ви поганий менеджер і ваша команда нікому не потрібна. Краще розпустіть її, а дітей буде вчити "Бенфіка" чи інший іноземний клуб. Також пора згадати, що СРСР розпався у 1991 році, і фінансування команд теж закінчилось тоді. Правила диктує ринок, а не пусті гасла. Максимум, що ви можете просити у держави чи місцевих органів влади – це пільгове оподаткування на певний період. Для прикладу, не платити податок за землю протягом часу будівництва об’єкту. Всі інші дотації – це не більше, ніж корупційні схеми викачування коштів з бюджету. Якщо ми хочемо якісного футболу і поступового розвитку, то маємо будувати стабільні системи, а не від бюджету до бюджету міської ради.