Чемпіонат світу з футболу 1966 року (Англія, 11 – 30 липня)
Кількість збірних: 16
Чемпіон: Англія
Призери: 2. ФРН, 3. Португалія
Напередодні ЧС-1966 сталися дві історії, які, незважаючи на свою скандальність (чи якраз завдяки цьому), помітно підігріли інтерес до змагання.
Спочатку бурю здійняли африканські федерації. Вони написали спільне звернення до Міжнародної федерації футболу (ФІФА) з вимогою змінити регламент. А саме: надати Африці пряму путівку на чемпіонат світу – без уже традиційного додаткового плей-офф з найкращою командою Азії та Океанії. Але ФІФА на шантаж відповіла "ні", і африканські федерації, образившись, дружно відмовилися виставляти свої збірні на відбірковий турнір. Як наслідок, переможець азіатської зони – команда КНДР отримала путівку на ЧС без додаткового "африканського екзамену".
"Сищик з холодним носом"
Інша історія – кримінальна. В січні-1966 Бразильська конфедерація футболу, чия збірна була чинним володарем Кубка світу "Золота богиня Ніка", передала цей трофей англійцям. Організатори ЧС виставили "Ніку" у громадському музеї Вестмінстерського абатства, щоб кожний бажаючий міг побачити її наживо. Проте добрі наміри обернулися величезними проблемами. Британці не потурбувалися про надійну систему охорони, і 20 березня 1966 року футбольна статуетка зникла. Злодій легко пробрався в будівлю через чорний хід, зняв звичайною викруткою замок на вітрині і викрав "Ніку".
Девід Корбетт і його песик Піклс
Наступного дня президент Футбольної асоціації Англії Джо Мейєрс отримав бандероль зі шматочками оніксу з основи кубка, а також послання від викрадача з вимогою заплатити викуп 15 тисяч фунтів стерлінгів – серйозні на той час гроші. Якщо організатори ЧС не погодяться сплатити цю суму, злодій погрожував просто розплавити золоту коштовність. Слідчі Скотланд-Ярду не стали метикувати якусь довершену спецоперацію, а пішли "напролом". 23 березня детектив Чарльз Баггі приніс на зустріч з викрадачем гроші, а через кілька годин того заарештувала поліція. Злодієм виявився такий собі Едвард Бетчлі – портовий працівник, неодноразово засуджений за крадіжки і перепродаж краденого. Проте Бетчлі навідріз відмовився зізнаватися, де сховав кубок. У Скотланд-Ярді вирішили, що він просто посередник, а справжні грабіжники вже залишили країну або переплавили трофей, щоб замести сліди. Тому Футбольна асоціація Англії розпочала перемовини з кількома ювелірними фірмами щодо виготовлення нової "Ніки".
Але 27 березня сталася справді дивна пригода. Британець Девід Корбетт разом зі своїм песиком на прізвисько Піклс (українською – "Пустун") гуляли у Норвуді, передмісті Лондона. Собака дуже зацікавився газетним згортком у кущах, почав гавкати, кликати господаря – чоловік розгорнув згорток і ледве не зомлів… Там лежала "Ніка"!
Наступного дня Піклс став справжньою медіа-зіркою – всі провідні видання Британії вийшли з його фотографіями на перших шпальтах. Згодом пес отримав пам'ятну медаль від Товариства охорони тварин, довічне харчування від відомого виробника собачих делікатесів, право перебувати на стадіоні з господарем (в Англії вхід чотирилапим на трибуни заборонений), запрошення приїхати в турне до Чилі, Німеччини і Чехословаччини, а також головну роль у кінофільмі "Сищик з холодним носом". Чимало заробив і власник собаки Корбетт – 6 тисяч фунтів преміальних від держави. А злодій-невдаха Бетчлі отримав два роки тюрми.
Полювання на Пеле
А тепер, власне, про футбол.
Фінальний турнір чемпіонату світу-1966 проводився за вже звичною класичною схемою – 16 учасників, чотири групи по чотири команди, по дві найкращі з групи вийшли до чвертьфіналу і далі грали на виліт.
Пеле на газоні – щойно його знову травмували
Групові змагання подарували чимало сенсацій. Так, не змогли пробитися до плей-оф чемпіони світу – бразильці. Пеле і компанія спочатку перемогли Болгарію (2:0), але потім двічі програли з однаковим рахунком – 1:3 збірним Угорщини і Португалії. Суперники грали проти чарівників м’яча за апробованою багатьма збірними ганебною схемою, далекою від традицій fair-play. Болгари відверто "полювали" на Пеле, і ледве не кожен його дотик до м’яча завершувався фолом. Король футболу все-таки зміг забити зі штрафного і став першим гравцем в історії, котрий відзначався на трьох чемпіонатах світу. Але в матчі проти угорців він не брав участі, бо ледве ступав на побиті ноги. На наступний поєдинок проти португальців форвард вийшов, але ті з перших хвилин влаштували йому "рубку". Як наслідок, увесь другий тайм Пеле ледве пересувався по полю із забинтованим коліном (заміни тоді ще не були передбачені правилами). Тож збірна Бразилії боролася фактично вдесятьох. Пеле потім поскаржився журналістам, що ТАКИЙ футбол йому не треба, і він більше не гратиме на чемпіонатах світу. На щастя, свого слова бразилець не дотримався...
Ще один суперсюрприз стався в групі, де грали СРСР, Італія, Чилі й КНДР. Радянська команда виграла всі матчі, а другою несподівано стала Північна Корея, яка переграла італійців (1:0) і розійшлася миром з чилійцями (1:1). Той тріумф КНДР став однією з найбільших сенсацій в історії чемпіонатів світу.
"Пограбування століття"
У чвертьфіналі турніру на зміну сенсаціям прийшли скандали.
Збірна ФРН розгромила Уругвай – 4:0, але рахунок зовсім не відповідає співвідношенню сил у матчі. Після першого тайму німці вели 1:0, хоча суперники мали чимало нагод не лише зберегти паритет, але й вийти вперед. А після перерви головну роль почав виконувати англійський арбітр Джим Фінні, який з інтервалом у п'ять хвилин вилучив двох уругвайських гравців, а також не побачив чи зробив вигляд, що не побачив, відвертої гри рукою німецького захисника на лінії своїх воріт. Знічевлений Уругвай далі не міг грати на рівних і після 70-ї хвилини пропустив три голи.
Джеффрі Герст
Відзначився головний арбітр і в матчі Англія – Аргентина (1:0). Єдиний гол на 78-й хвилині забив Джеффрі Герст. На той момент аргентинці давно грали у меншості, бо ще в першому таймі німець Рудольф Крайтляйн вилучив їхнього капітана Антоніо Раттіна. Рефері вирішив, що гравець брутально вилаявся на його адресу (хоча потім зізнався, що не розуміє іспанської). Раттін не второпав, чому його покарали, і відмовився йти з поля. Тоді арбітр покликав на допомогу поліцію. Футболіст таки пішов до роздягальні, але дорогою витер руки об кутовий прапорець, який був державним прапором Великобританії. Ця витівка надзвичайно обурила англійських гравців і вболівальників, і саме її вважають відправною точкою в англо-аргентинських футбольних війнах. Аргентинці ж донині називають той поєдинок El Robo Del Siglo ("Пограбування століття"). Вони впевнені, що арбітр не лише помилково вилучив Раттіна, але й закрив очі на те, що Герст забив гол, перебуваючи "поза грою".
Таким чином, неоднозначне суддівство англійського і німецького арбітрів зіграло свою роль у тому, що збірні Англії і ФРН пізніше зіграли між собою в матчі за "золото".
Прорив у фінал
Але перед вирішальним матчем обом командам довелося докласти чимало зусиль, аби перемогти у півфіналі.
У поєдинку ФРН – СРСР (2:1) вирішальними стали заключні хвилини першого тайму. Півзахисник київського "Динамо" Йожеф Сабо отримав жорсткий удар по нозі і далі грав накульгуючи (пізніше виявилося, що у мужнього футболіста був перелом). На 42-й хвилині німці відкрили рахунок. А на 44-й "зірвався" Ігор Численко – в неігровому моменті врізав Хелда по ногам і отримав вилучення. У другому таймі радянська команда, граючи фактично удев’ятьох, проявила себе достойно – прекрасно діяв у воротах Лев Яшин, а коли Беккенбауер забив другий гол, навіть змогли один відквитати.
Лев Яшин блискуче грав у матчі ФРН – СРСР
В іншому півфіналі Англія здолала Португалію (2:1). Головними козирями британців стали блискуча гра Боббі Чарльтона, який відзначився дублем, і дуже надійні дії оборонців, котрі не дали розгулятися лідер португальців Еусебіо. Той, щоправда, свій гол забив – але трапилося це вже в кінці матчу та й то з пенальті.
"Сталінград!"
Вирішальний матч Англія – ФРН (4:2) став найсуперечливішим фіналом в історії ЧС. Причому пристрасті не вщухають і донині...
Основний час завершився бойовими 2:2. А в доданий, на 101-й хвилині, трапився той пам’ятний епізод: Джеффрі Герст влучив у поперечину, м’яч зрикошетив на газон поблизу лінії воріт, але важко було розгледіти – за лінією чи перед нею. Тому головний арбітр – швейцарець Готфрід Дінст побіг радитися до бокового – Тофіка Бахрамова з СРСР. Той, не роздумуючи, впевнено показав – гол був!
Той самий Тофік Бахрамов
Німці, звісно, протестували, але це не допомогло. А їхні подальші відчайдушні спроби відігратися лише оголили захист і призвели до того, що британці на заключній хвилині забили знову. І родоначальниця футболу Англія вперше в історії стала чемпіоном світу!
Фінал ЧС-1966 Англія – ФРН – дивіться відео голів і найяскравіші моменти
Спірний м’яч Херста став справжнім "яблуком розбрату" – англійці і їхні прихильники вважали гол "чистим", німці і компанія стверджували, що взяття воріт не було. З’явилася навіть конспірологічна теорія, що Бахрамова налаштували судити проти Німеччини... спецслужби СРСР. Бо на той час стосунки Радянського Союзу з Великою Британією були набагато кращими, ніж із ФРН. Є й така байка: буцімто, у помираючого Бахрамова спитали "був гол чи чі"? А він вимовив лише одне слово: "Сталінград!"
Пізніше своє слово у "розслідуванні щодо голу" намагалися сказати науковці, які спробували змоделювати ситуацію на комп’ютері. Але навіть безпристрасні "залізяки" не допомогли, бо в різних моделях і висновки були різні.
Збірна Англії – чемпіон світу 1966 року
Чорна пантера
Найкращим бомбардиром ЧС-1966 став Еусебіо (Португалія) – 9 голів.
Турнір став зірковим часом для легендарного форварда "Бенфіки". Він забив у всіх матчах Мундіалю, окрім стартового (проти угорців). Окремо варто відзначити подвиг у матчі з КНДР – португальці програвали 0:3, але їхній супернападник за пів години забив чотири голи і кардинально змінив хід матчу.
Еусебіо в Португалії був справжнім кумиром нації. Коли зірковий футболіст помер (5 січня 2014 року на 72-му році життя), влада країни оголосила триденний траур, на всіх державних установах приспустили прапори, були скасовані розважальні заходи, а телебачення і радіо прибрали з ефірів шоу-програми.
Еусебіо забиває свій черговий гол на ЧС-1966
Ще одним голеадором-героєм ЧС можна вважати вже згадуваного англійця Джеффрі Герста. Він забив лише чотири голи – зате які! Переможні у півфіналі і фіналі (хет-трик!), у тому числі – той скандальний "імені Бахрамова". Цікаво, що на той момент Герст грав за збірну лише п’ять місяців і не вважався провідним гравцем.
Цікаві факти про ЧС-1966
* Цей Мундіаль став останнім, з якого транслювали чорно-білу телекартинку. Далі наступила ера кольорового ТБ.
* ЧС-1966 став першим, на якому з'явився талісман турніру. Ним обрали лева Віллі (World Cup Willie).
* Матч Уругвай – Франція мав відбутися на лондонському "Уемблі", але організатори змушені були перенести його на скромний стадіон "Уайт Сіті". Власник "Уемблі" відмовився віддавати арену для футболу саме в той день, бо у нього були заплановані собачі перегони.
* Збірна Англії отримала "Ніку" з рук королеви Англії Єлизавети II.
* За збірну Франції на турнірі грав Жан Джоркаєфф. Особливих лаврів він не здобув. Але менше, ніж через два роки – 9 березня 1968-го, у нього народився син Юрій, який через 30 років став чемпіоном світу-1988.
Читайте також: ЧС-1962 з футболу: жахливий землетрус, смертельна травма і "Великий Кульгавий"